Гідроізоляція, захист від вологи, санація, пінетрація

Фарбувальна гідроізоляція являє собою водонепроникне покриття, створюване способом послідовного нанесення на ізольовану поверхню декількох шарів матеріалу.

Основними видами фарбувальної гідроізоляції є бітумна, бітумно-полімерна, полімерна та полімерцементпаю.

Фарбувальну бітумну гідроізоляцію створюють способом нанесення Дво-4 шарів бітумних мастик, бітумних емульсій і бітумних паст. Товщина покриття 2-6 мм.

Міцність зчеплення бітумної гідроізоляції забезпечується тільки за умови, якщо вона досить глибоко проникла в пористу основу. Для запобігання оповзанню на вертикальних і близьких до них поверхнях потрібен пристрій захисних конструкцій і армування між шарами ізоляції на кутах і гранях сіткою або тканиною.

Для підвищення пластичності фарбувальних бітумних покриттів і зменшення їх крихкості за мінусових температур необхідно до складу бітумної мастики вводити пластифікатори, а для підвищення температури розм'якшення — пилоподібний і волокнистий наповнювач.

За водонепроникністю й морозостійкістю є покриття з гарячих мастик, за ними йдуть покриття з холодних бітумних мастик, емульсій та емульсійних паст. Останні в разі багаторазового промерзання покриваються численними дрібними тріщинами.

Барвиста бітумно-полімерна гідроізоляція.
Для поліпшення фізико-механічних властивостей бітумної гідроізоляції в її склад вводять полімери. Найбільше поширення для цих цілей отримали каучукоподібні полімери. Основними типами бітумно-полімерпой гідроізоляції є бітумно-латексна, бітумно-наїритова та ін.

Бітумно-плаексна гідроізоляція має два різновиди. Вихідний матеріал для однієї з них — бітумно-латекної гідроізоляції (БЛГ) — є бітумні емульсії та латекси, що містять велику кількість йоди. Це передбачає пористість структури готового покриття і пояснює його здатність до порівняно високої водойми. Формування цього покриття відбувається тільки за позитивних температур (не нижче ніж 5 °C). За температури зовнішнього повітря вище 30 °C покриття розм'якшується. У процесі формування покриття зменшується за товщиною (завдяки ущільненню), тому БЛГ треба наносити завтовшки, у 1,5-2 рази більшу за експлуатаційну, яка має становити 5-6 мм. БЛГ можна влаштовувати як сухими, так і по вологих бетонних поверхнях. Шви та передбачувані місця розкриття тріщин армуються склоткантю або іншою тканиною.

Другий різновид бітумно-латексних покриттів — еластими. На відміну від БЛГ, ця гідроізоляція має досить однорідну та щільну структуру завдяки застосуванню розрідженого в бензині бітуму та стабілізованого латексу. Для стабілізації латексу застосовують розчини рідкого скла, потушу або казеїну.

Гідроізоляцію  еластим створюють, наносячи не менш ніж три шари холодних мастик. Під час введення наповнювачів мастику можна застосовувати для пристрою штукатурної гідроізоляції, яку наносять у три шари загальною товщиною 6-12 мм. Па вертикальних поверхнях заввишки понад 3 м гідроізоляцію треба захищати жорстким огорожею.

Бітумно-наїритову гідроізоляцію (БНГ) влаштовуються способом послідовного нанесення бітумно-наїритової мастики, що приготовляється в заводських умовах або в спеціальних майстернях. Покриття формується впродовж 30 хвилин після нанесення, що опере — люст і термін засипки (обсипки) ґрунтом. Загальна товщина БНГ має становити 3-4 мм. Цю гідроізоляцію можна влаштовувати за температур до -15 °C.

Бітумно — етинолева  гідроізоляція має порівняно високу водостійкість, є хімічно стійкою, має високе зчеплення із ізольованою поверхнею. Однак за низької вологості повітря, а також за температури вище 50 °C і дії денного світла етинолева плівка швидко окиснюється, розтріскується і відшаровується. У зв'язку з цим пристрій покриттів на основі лаку етиноль можливий тільки на конструкціях, захищено-. яних від світла, і в разі експлуатаційних температур, що не перевищують -<unk> -50 °C. Для підвищення довговічності етичних покриттів у лак вводять домішки: бітуми марок БН-Ш або БН-IV, асбест VI або VII сорту, андзантове борошно, тонкомолотий графіт.

Бітумпо-етинолеві склади можуть бути використані в зимову пору для пристрою тимчасової гідроізоляції — у тих випадках, коли інші, надійніші види покриттів, зроблені є йі можуть. Покриття на основі лаку етиноль нетріщиностійкі.

Крім названих, зараз розроблено багато інших бітумно-полімерних покриттів (наприклад, бітумно-полістирольних, бітумно-поліетиленових, епоксидно-бітумних та ін.), які проходять стадії освоєння й впровадження в практику будівництва.

Основними видами фарбувального полімерного гідроізоляції є: епоксидні покриття, покриття на основі модифікованих епоксидних смол — епоксидно-дегтові, епокоїдно-фурфуролові, епоксидно-фенольні та інші лакофарбові покриття. Пристрій полімерної фарбувальної гідроізоляції може здійснюватися в заводських і побудових умовах.

Епоксидні покриття на основі чистих (He-модифікованих) смол у зв'язку з низькою деформативною здатністю, великою зсіданням, що сприяє самовільному відшаруванню плівки від основи або розтріскування, зараз застосовуються, порівняно мало. Внутрішні усадкові напруги цих покриттів становлять приблизно 25% міцності плівки на розрив. Найкращими властивостями мають покриття, що формується за температури довкілля від 15 до 25 °C.'

Епоксидно-дегтьова  гідроізоляції (ЕДГ) являє собою водонепроникне та міцне покриття завтовшки 2-3 мм, що утворюється після затвердіння епоксидно-дегтевої мастики.

Епоксидно-дегтеву мастику приготують, змішуючи епоксидні діанові смоли ЕД-20 (або ЕД-16) і продукт перероблення кам'янокутного дегтя — пековий дистилят — з введенням наповнювача та без нього. Життєздатність складу з введеним отвором за 20 °C становить 60 хв, за 40 °C — 40 хв.

Усадка ЕДГ становить 3-4%. ЕДГ не змерзається з льодом під час обмерзання споруд. Гідроізоляцію стиків між збірними елементами та деформаційних швів па спорудах з епокенд-нодегтевим покриттям можна виконувати тибілими герметика (У-30 МОС-5, У-ЗОМ, УТ-34 та ін.). Покриття треба засипати ґрунтом не пізніше ніж через 15-20, після закінчення пристрою гідроізоляції швів і не пізніше 30 сут після нанесення гідроізоляції на конструкції.

Епоксидно-фуранова  гідроізоляція (F3O) — це водопроникне покриття завтовшки 2 мм, що утворюється у разі затвердіння нанесеного на поверхню складу з епоксидної смоли, фурфуроло-ацетявного мономера (мономера ФА), затверджувача н напеленювача. Фізико-механічні характеристики епоксидно-фурано-вого.покриття близькі до характеристик гідроізоляційних покриттів, виготовлених з епоксидної смоли. Максимальна об'ємна усадка епоксидно-фурапових покриттів менша, порівнюючи з покриттями з немодифікованих епоксидних смол і становить 6%, лінійна — приблизно 2%. Багатокомпонептпість і висока токсичність, низька тріщиностійкість сформованих покриттів є тими вадами, які обмежують можливості їх широкого застосування.

Покриття на основі епоксидних смол (ГЕФ.'ЕДГ та ін.) можна влаштовувати як із боку дії гідростатичного напору, так і з боку приміщень. В останньому разі допустимий гідростатичний напір має бути не вищим за 20 м

Недостатками епоксидних покриттів ЕДП є їхня висока жорсткість, невелика деформативність. Останнім часом розроблені покриття на основі епоксидних діанових смол, модифікованих синтетичними каучуками, — епоксидно-каучукові. Каучук (наприклад, карбоксилатний каучук СКН-10-1-4) вводять у кількостях 100-200% маси епоксидної смоли. Це сприяє покращенню деформативних властивостей зі збереженням високих гідроізоляційних властивостей.

Полімерцементна  гідроізоляція. Найбільш поширеною полімерцементною гідроізоляцією є цементно-латексна. Така гідроізоляція забезпечує захист від проникнення води після нанесення не менш ніж 5 шарів цементно-латсксної суміші. Загальна товщина має становити не менш ніж 2 мм. Для підвищення міцності в місцях переходу з горизонтальної поверхні на вертикальну, а також у місцях над стиками між елементами збірних споруд покриття армують смугами бавовни або капронової тканини.

Сфери застосування фарбувальної гідроізоляції.

Бітумна   — захист від капілярної вологи; ізоляція фундаментів, пароізоля-ція, ґрунтування; ізоляція металевих поверхонь. Ізоляція монолітних тріщиностійких конструкцій (без деформаційних швів) під час напору води не вище 2 м і можливості періодичного огляду.

Бітумно-латексна й еластим — гідроізоляція підземних частин будівель, і споруд на деформованих основах із розрахунковим розкриттям тріщин до 1 мм, експлуатованих в умовах сезонного або короткочасного обведення; гідроізоляція від впливу агресивних і виробничих вод.

Бітумно-наїритова — те саме, що й бітумно-латексія, але з розкриттям тріщин ізольованих конструкцій до 2 мм, а також конструкцій, експлуатованих в умовах сезонного та постійного обведення.

Штукатурна  ізоляція еластим — захист збірних, збірно-молітпих і монолітних споруд від капілярного зволоження й атмосферних вод, що просочуються в ґрунт.

Бітумно — етинолсна— ізоляція монолітних тріщиностійких конструкцій (фундаментів, свай та ін.), захищених від світла.

Епоксидна й епоксидно-фуранова ізоляція тріщиностійких конструкцій підземних споруд, що експлуатуються в зоні постійного обведення, а також в агресивних середовищах.

Епоксидно — дегтева — ізоляція тріщиностійких збірно-монолітних і монолітних споруд і частин будівель, експлуатованих у зоні постійного обводнення, високої агресії ґрунтових вод, а також ізоляція зовнішньої поверхні опускних колодязів і кесонів, свай і шпунтів; захисна ізоляція поверхонь залізобетонних та азбестоцсмсментних елементів градирен та інших споруд, що працюють в умовах змінного температурно-вологостівого режиму; ізоляція D промисловому та громадянському будівництві степ, підлог і перекритих приміщень з підвищеним температурно-вологістським режимом; ізоляція плавальних басейнів із прісною та морською водою, резервуарів хімічної пр мишленності. Може застосовуватися для ізоляції під час заводського виготовлення збірних залізобетонних і керамзитобетиних конструкцій.

Ланексна — ізоляція тріщиностійких конструкцій у промисловому та громадянському будівництві (стії, підвалів),. експлуатованих в умовах сезонних або короткочасних обводів — '' неній і гідростатичного — напору не більш ніж 5 м.