Мастика Латексно-Цементна Ecobit для пристрою покриттів полімерних підлог ДСТУ Б В.2.7-108-2001

Мастика Латексно-Цементна Ecobit для пристрою покриттів полімерних підлог ДСТУ Б В.2.7-108-2001   Під час виготовлення полімерцементних сумішей як терпкий застосовують суміш водної дисперсії полімеру з цементом. Така комплексна зв'язувальна забезпечує високу міцність покриття, підвищує його фізико-хімічні властивості. Дослідження показали, що для пристрою покриттів підлог із полімерцементних сумішей найбільш перспективні полівінілацетатна емульсія та дивінілстирольний латекс СКС-65. Полімерцементні підлоги проти полівінілацетатних

Завантажити: Опис Мастика латексно-цементна ЛЦ-1 Ecobit  ДСТУ Б В.2.7-108-2001 

Завантажити: Паспорт Мастика латексно-цементна ЛЦ-1 Ecobit  ДСТУ Б В.2.7-108-2001 

Під час виготовлення полімерцементних сумішей як терпкий застосовують суміш водної дисперсії полімеру з цементом. Така комплексна зв'язувальна забезпечує високу міцність покриття, підвищує його фізико-хімічні властивості. Дослідження показали, що для пристрою покриттів підлог із полімерцементних сумішей найбільш перспективні полівінілацетатна емульсія та дивінілстирольний латекс СКС-65.

  Вихідні матеріали. Полімери. Для полімерцементних підлог застосовують пластифіковану полівінілацетатну емульсію (ГОСТ 10002-62) і дивінілстирольний латекс СКС-65, який має відповідати вимогам ТУ 217-59. Дивінілстирольний латекс СКС-65 — продукт глибокої полімеризації дивінілу та стиролу в водній емульсії, взятих у співвідношенні 35 і 65 вага. ч. Вміст сухого залишку в латексі — не нижче ніж 45%. 
 Латекс СКС-65 у разі заморожування псується, тому його треба зберігати в опалюваних приміщеннях за температури «не нижче -10 °C. Транспортувати латекс у зимову пору дозволено тільки в утепленій тарі. У дивінілстирольний латекс СКС-65, який випускається хімічною промисловістьією, треба додавати (перед чим вводити його в цементний розчин) стабілізатор і суміш ретельно перемішувати. 

Стабілізувати латекс необхідно, тому що заводський латекс під час змішування з цементом зсідається, тобто коагулює.

Як стабілізатор рекомендується такий склад, вага.

Казеїн кислотний 10 
Аміак водний, 25%-й 10 
Концентрат ОП-7 10 
Вода 40

Казеїн кислотний, що застосовується для приготування стабілізатора, має бути перевірений на лужну реакцію, для чого в чисту пробірку насипають невелику кількість сухого казеїну, додають дистильовану воду та суміш збовтують.  Після додавання 2-3 крапель фенолфталеїну водний розчин не має фарбуватися в червоний колір. Фарбування водного розчину в червоний колір вказує на лужну реакцію, характерну для вапняно-катеїнового клею. Застосовувати як стабілізатор вапняно-катеїновий клей замість кислотного 
казеїну не допускається.

  Стабілізатор готують так: в залізний бак із завагою завантажують водний аміак із водою та підігрівають розчин до 60 °C. Потім туди ж додають казеїн і за температури 70-80 °C суміш перемішують до отримання однорідного клею, В приготований клей доба (Вляють концентрат ОП-7 і знову перемішують. 

  Стабілізатор треба зберігати в закритій дерев'яній, залізній або скляній тарі. Термін зберігання стабілізатора — 1 мЕ 
сяц. Стабілізація* латексу полягає в змішуванні стабілізатора та латексу. Стабілізований латекс негайно можна використовувати. Кількість стабілізатора підбирають досвідченим способом, визначивши попередньо стабільність латексу. Для цього його розбавляють водою до 20%-94/'НОї концентрації та тш.ально перемішують зі стабілізатором. Потім 100 г цементу та необхідна за рецептурою кількість стабілізованого латексу перемішують у порцеляновій ступці, причому спостерігають, чи немає коагуляції. Під час коагуляції латексу суміш грудкується і стає густою, а вода відділяється. У цьому разі процес повторюють, збільшуючи кількість стабілізатора, що вводиться, доти, поки не буде отримана однорідна некоагулювальна суміш. Зазвичай для стабілізації латексу потрібно 5-10% стабілізатора до ваги полімеру (у перерахунку на суху речовину). 
  Готуючи склад для верхнього лицьового шару покриття, до полівінілацетатної емульсії додають сечовино-формальдегіду. 
цю смолу MB (ВТУ 107-52), отриману конденсацією формальдегіду з сечовиною.  Зберігати смолу треба в таких самих умовах, як і полівінілацетатну емульсію —

   Цементи. Застосовуваний у полімерцементних складах цементу має мати марку не нижче 400. Зазвичай використовується 
портланд-цемент.  Для високоякісних кольорових покриттів підлоги застосовують білий або кольоровий портланд-цемент. У деяких випадках можна використовувати ii гліноземічний цемент. 
  Портланд-цемент має слідуш.й склад (в %): клинкер — не менш ніж 80, мелені домішки — не більш ніж 15, гіпс — не бо- 
леє 2,5. 
  Активна мінеральна добавка, що вводиться в клинкер у кількості не більш ніж 15%, і сульфітно-дрожова бражка, що додається в кількості 0,1-0,25% (у перерахунку на суху речовину), не заважають використовувати цемент у полімерцементних складах.

  Заповнили. Для стяжки з полімерцементних розчинів застосовують будівельний пісок, а також дроблені гірські 
породы.

  Для приготування полімерцементних мастичних сумішей використовують мелені пісок, гірські породи, вапняк, цегла 
та інші наповнювали з місцевих матеріалів із межею міцності не менш ніж 600 кг/см^. Мелений заповнювач має давати залишок не більш ніж 2% на сите No 02.

  Пігменти. Щоб отримати кольорові полімерцементні склади, використовують тільки лужночисті пігменти: залізний 
сурик, редоксайд, окис хрому, ультрамарин, лак рубіновий, ганзу лимонну, сажу тощо. 
Щоб покриття були яскравішими та легше було знімати пил, їх покривають пентафталевим лаком No 170 (ТУ-МХП 1308-45) 
або масляно-смоляним лаком No 4С (ГОСТ 5470-50).

Склади та їхнє приготування. Полімерцементні підлоги, порівнюючи з полівінілацетатними, до складу яких не входить цемент, у свіжоулюваному стані та в процесі експлуатації більш водостійки, гігієнічні та зносостійкі. 
  Для темних мастичних сумішей застосовується звичайний сірий цемент, а для світлих тонів — білий. 
Мастичні склади для пристрою полімерцементних підлог діляться на склади для підготовки основи та оздоблювальні.

   Ґрунтувальний склад застосовується для поліпшення зчеплення шпаклювального шару з основою, його в'язкість має становити 40-45 сек за віскозиметром ВЗ-4. Крім наведених у табл. , для ґрунтування можна застосовувати склад, до якого входять, вага. год.:

Півпвінплацетатна емульсія 1 
Портланд-цемент 0,8 
Вода До необхідної консистенції

  Середня витрата ґрунтувального складу на 1 м² покриття — 100 г. Під час пристрою полімерцементних підлог, особливо за традиційною бетонною основою, невеликі вибоїни, тріскачки, раковини та заглиблення затягують складами для стягування або підмазкової пастою. Паста має невелику зсідку та після висихання не дає тріщин.

Склад підмазкової пасти, вага.

Полівінілацетатна емульсія 1 
Портланд-цемент 0,5 
Наповнювач 3,0 
Вода до необходової консистенції

 Підмащувальна паста такого складу добре лягає на поверхню. Щоб запобігти усаджувальним явищам і запобігти утворенню тріщин під час закладення раковин і западин завглибшки понад 20 мм В підмазкову пасту додають дрібний щебеню великою кількістю 5-10 мм у кількості 35-40% від об'єму пасти. 

  Витрата підмазкової пасти залежить від стану поверхні основи (в середньому — 500 г на 1 м² покриття). Після ґрунтування основи його шпаклюють шпаклювальною сумішшю. Найзручніше укладання буває шпаклівка рідко-пла 
, що добре розтікається поверхнею під час нанесення її пістолетом-розпорошувачем. Велика міцність полімерцементних покриттів досягається під час нанесення двох шарів шпаклівки.

Крім наведених шпаклівок, можна застосовувати шпаклівку наступного складу, вага.

Полівінілацетатна емульсія 1 
Портланд-цемент 1 
Наповнювач 3
Пігмент 0,3 
Вода до необхідної консистенції 


За товщини шпаклювального шару 2,5 мм витрата матеріалів 1 м² покриття підлоги становить приблизно кг:

Полівінілацетатна емульсія 0,9 
Портланд-цемент 0,9 
Пісок 2.7 
Пігмент 0,27 
Вода до необхідної консистенції

  Від добору складу для лицьового шару загалом залежить колір покриття підлоги. Ці склади підбирають досвідченим 
способом згідно з вимогами проєкту. Приготування мастичних полімерцементних сумішей. Полімерцементні склади готують, змішуючи стабілізований латекс або полівінілацетатну емульсію з цементом, заповніть і пігментом або з готовою сухою сумішшю з цих компонентів. Воду додають до отримання розчину. Природні та шпаклювальні склади мають мати в'язкість 100—150 сек за віскозиметром ВЗ-4. Необхідно пам'ятати, що воду для закривання першопочатку 
, але вводять у латекс або емульсію, після чого додають пісок і цемент. Додавати воду в приготовану полімерцементну суміш для 144/'збільшення рухливості не рекомендується. Висока індустріалізація робіт із пристрою полімерцементних покриттів підлог досягається під час централізованого виготовлення сухої суміші з цементу, заповнітьля та пігменту.  У цьому разі на будівельний об'єкт надходить два компоненти: стабілізований латекс і суха суміш. Їх змішують у необхідній пропорції, отримуючи полімерцементні склади для покриття підлоги. Ці склади готують у спеціальному цеху, містяться з двох відділень — підготовки латексу та приготування сухих сумішей. Синтетичний латекс надходить на завод у залізничних цистернах і перекачується в ємність/, де зберігається за температури від +10 до +20 °C. Для підтримки плюсової температури холодної пори року місткість забезпечена паровим обігрівом і барботером стисненого повітря. 
  Стабілізатор приготують у змішувачі 2, забезпеченому паровим нагріванням — У змішувач подають водний аміак, казеїн, воду та інші компоненти, необхідні для приготування стабілізатора (речовин ОП-7, антиспінювач тощо). Їх змішують за температури 80 °C. Отриманий стабілізатор (склад якого вказаний вище) охолоджують і зливають у проміжну ємність — мірник 5. Латекс, дозований об'ємним мірником 4, і розчин стабілізатора надходять у вертикальний змішувач 5, де їх ретельно перемішують. Із змішувача стабілізований латекс дозується ваговим методом у бідони 6 або бочки, встановлені на ваги. Пісок або кам'яна крупа надходить зі складу в млин/, а потім у бункер. Всі вихідні компоненти сухої суміші — мелений пісок, асбестовий пил, тальк, пігмент і цемент — поступають із відповідних бункерів через дозатори 3 у змішувач безперервної дії 4, а з останнього — у проміжний бункер 5 і далі на розфасування. Обладнання цеху можна також використовувати для приготування та других сумішей для мастичних покриттів підлог, зокрема, полівіннлацетатних.

Пристрій полімерцементного мастикового покриття. Під час пристрою полімерцементного мастикового покриття вирівняний — ноє та очищена бетонна основа ґрунтують  за допомогою пістолета розпилювача 0-45 або пістолета з вихідним отвором 2,5-3 мм. Потім через 1-3 год на цю поверхню наносять шпаклювальний полімерцементний склад.  Для отримання рівномірного шпаклювального покриття доцільно використовувати спеціальні розпилювачі та форсунки З діаметром сопла 6-12 мм, а також встановлення для нанесення рідкої шпаклівки С-562.  Полімерцементний шпаклювальний склад подають із барвисто-нагнітальних бачків. Можна використовувати малогабаритні пневматичні бачки, наприклад, тип^ О-20, але бачки зручніші за великий розмір. Щоб запобігти розшаруванню полімерцементної суміші, до бачок пристосовують механічну зайву або роблять барботаж (перемішування) суміші стисненим повітрям. 

  Після затвердіння шпаклювального шару (приблизно через 12-24 год) його поверхня шліфують машиною типу ОЛ-132 або 0-7. Після шліфування поверхня очнш. вони наносять і наносять лицьовий шар. Водночас використовують те саме обладнання, що й для нанесення шпаклювального шару.

   Полімерцементні склади для чистої підлоги на латексі C КС-65 наносять в один прийом завтовшки до 3 мм. Щоб запобігти розтріскуванню, полімерцементні суміші нa полівінілацетатної емульсії наносять в один прийом 
завтовшки до 1 мм. Якщо потрібне товстіше покриття, склад наносять 2-3 рази. На I м-підлогі витрачається по 3-4 л шпаклювального та полімерцементного сумішей. Якщо нерівності бетонної основи не можна усунути шпаклюванням, то попередньо влаштовують підготовчий шар — полімерцементне стягування. Шпаклювальний склад наносять на поверхню через 1-2 доби після стяжки. 
  Щоб покриття підлоги було особливо еластичним, у полівінілацетатну емульсію для фарбувального шару додають сечо- 
вино-формальдегідну смолу в кількості 20-25% від ваги емульсії ПВА. Як кислий каталізатор для затвердіння 
, нія карбамідних смол застосовується технічна соляна кислота в кількості 1,0—2,0% або технічна ортофосфорна 
кислота в кількості 1,5-3% від ваги смоли. Відновником слугує 10-20% водний розчин цих кислот. 
Викрутювач треба вводити в готовий фарбувальний полімер-цементний склад безпосередньо перед його нанесенням, енер- 
гічно та безперервно перемішуючи. 
Витрата фарбувального складу на 1 м² лицьового шару покриття — 1,1—1,2 кг (у разі дворазового нанесення). Верхній лицьовий шар утворює тверду та щільну плівку, проте вона має найдрібніші пори, які затримують пил і бруд. Щоб заповнити такі пори, полімерцементні підлоги перед зданням в експлуатацію покривають восковими мастиками.

Склади воскової мастики для натирання підлоги, вага.

  Природна полімерцементна підлога можна покривати пентафталевим лаком No 170 або олійно-смоляним лаком No 4С (світлим), наносячи лак двічі. На 1 м² витрачається 60-80 2 лаки. Щоб приготувати натиральну мастику, спочатку розплавляють віск, парафін, стеарин, церезин і каніфоль. Потім у цей сплав у разі інтенсивного й безперервного помішування додають оліфу та розчинники до отримання однорідної маси. 
Під час експлуатації полімеринцях підлог їх періодично покривають лаком або натиральною мастикою. Якщо лакова плівка в різних місцях підлоги стирається нерівномірно, необхідно очистити все покриття від такої плівки, а вже потім наносити лаковий шар по всій поверхні покриття. Знімають лакову плівку паркетно-шліфувальною машиною 0-8. Підлоги, покриті восковою мастикою, потрібно натирати один раз на місяць. 
  Застосування й техніко-економічні показники. З ростом промислового будівництва різко зростає потреба в матеріалах для покриттів підлоги. Під час пристрою полімерцементної підлоги відпадає необхідність у заводському виготовленні штучних матеріалів і цим заощаджуються капіталовкладення. 
Трудність пристрою полімерцементних мастикових підлог незначна та становить 10-12 щелеп.-дньох на 100 м. 
Застосування полімерцементних покриттів підлоги сприяє підвищенню якості й індустріалізації будівельних робіт: їх можна укладати за сирохом бетонним покриттям як на будівельних об'єктах, так і на домобудливих комбінатах. Передбачене розвитком народного господарства зниження вартості полімерів має велике значення для широкого використання полімерцементних сумішей для покриття по-ловіння, оскільки витрати на полімер становлять приблизно 80% від вартості підлоги.

Характеристики